Цікава історія навколо річки Конки. Це пов’язано насамперед з легендою про «золотого коня», який нібито затонув разом із кораблем в річці. Так чи ні? Відповідь поки одна: легенда не безпідставна, це могло бути. Посудіть самі. На початку XVII століття від турецьких набігів не було спасіння. Козаки відчайдушно боронилися, організовували у свою чергу морські походи проти турок. Так у 1613 році козаки двічі ходили на море і перемагали турецький флот.
В 1615 році козаки на 80 чайках напали на Царгрород, захопили в полон турецького адмірала, спалили під Очаковом турецькі галери, напали на сам Очаків і без перешкод повернулись додому.
Наступного року знов пішли походом на Царгород.
Турки тоді напали на прикордонні українські застави, щоб не пустити козаків на турецькі землі. Але в 1616 році козаки вийшли в похід, який удався. Вони вибралися на Новоазійське узбережжя. Пливли до Самоука, але вітри віднесли їх до Трапезунду. Погромили місто. Тоді султан послав свої кораблі на Очаків, щоб перехопити козаків. В цей час козаки розгромили Константинополь Турки чекали козаків під Очаковом, а ті повернулися на Україну через Азовське море. «Тутешніми річками перейшли на Дніпро (мабуть через річку Берду, перетягнувши човни в верхів’я річки Конки) і повернулися на Запоріжжя». Так писали дослідники М. Грушевський та Д. Яворницький. Човни перетягували, приладнавши до них колеса. Ця деталь допомагає уявити, як турецьке золото могло потрапити на Конку. Тоді, знесилені мандрівкою, можливо хворі, невелике число козаків могло осісти на Конці.
Ще одна легенда доповнює цю історію. Щоб позначити місце, де затонув корабель, козаки насипали три кургани (вони й зараз є вздовж Конки на території села Інженерного).
 Підтверджує цю легенду і те, що в нашому краї багато прізвищ козацькі. В історичних творах Яворницького, Грушевського, Костомарова, Кониського та Літописах зустрічаємо прізвища: Гайдук, Сердюк, Бородавка, Потій, Сулима, Молявка, Корж, Жук та інші.