Курортна індустрія продовжує розвиватися, захоплюючи все нові ділянки Коктебельської бухти. Ми нарахували приблизно 3-4 таких "смуги захоплення" різного часу - від старих презентабельних санаторіїв радянського зразка в центральній частині набережної до сучасних, ще споруджуваних туристичних комплексів з басейнами, соляріями, барами на самому краї бухти.
Чим далі від Коктебеля, тим менше наметів. Бухта закінчується невеликим мисом, стежка піднімається по його схилах і веде нас подалі від цього "свята життя". Берег стрімчастий, часті зсуви утворюють під ним мілководдя, на яких збирається безліч бурих водоростей. Місцями навіть встановлені щити з попередженнями про небезпеку зсувів. Тому узбережжя непридатне для відпочинку.
За мисом Лагєрним (або інша назва Хамелеон), що приблизно посередині між Коктебелем і Орджонікідзе, розташована Тиха бухта. Ці місця вже більше схожі на волошинські пейзажі. М'які форми невисоких гір, домінують палево-жовті, сіро-блакитні і ясно-коричневі тони. Гарний пляж, спокійне море.
Намагалися в Тихій бухті будуватися (самозахопленням, як і в багатьох районах Криму) татари. Але зараз стоїть лише кілька сумних недобудованих і вже старих будиночків.
Уздовж берега - кілька обладнаних туристами місць для стоянок, приходять сюди на пляж також відпочиваючі з Коктебеля (приблизно година ходьби по стежці, що йде над морем). Також у бухту можна приїхати й на машині. Тому навіть наприкінці вересня на пляжі буває багатолюдно, особливо у вихідні дні. Але в будень у цю пору року - цілком тиха бухта. Про те, скільки тут відпочиваючих улітку, можна судити тільки по деяких непрямих ознаках...
Що примітно, у Тихій бухті організований щоденний вивіз сміття, і не тільки з місць позначених для його складування, але й по всьому березі. Ми звернули увагу, як делікатно, не заважаючи відпочиваючим, робітники прибирають ті ділянки пляжу, де зараз нікого немає.
Мис Лагєрний (інша його назва - мис Хамелеон) - це дуже вузька й висока невелика смуга суходолу. Мис постійно руйнується морськими хвилями, осипами й дощовими потоками. По його вершині проходить вузька стежка, від якої в обидва боки - круті обриви.
У бік селища Ордженікідзе, що розташоване на сильно виступаючому в море мисі Кіік-Атлама, веде стежка. Вона спочатку огинає по лощині досить високу (для цієї частини Криму) гору, а потім з іншої сторони піднімається на гору.
Йдучи цією стежкою, можна зануритися в світ, наповнений фарбами, звуками й пахощами степового Криму. Тут не чутний шум моря, повітря прогріте сонцем. На стежці гріються ящірки, безліч великих коників перелітають із місця на місце (коники розміром 10-12см.). Іноді з далеких пагорбів чутно постріли мисливців. Очевидно, тут є й велика дичина. Трави, що покривають пагорби, уже висохли й пожовкли, лише пишні суцвіття кермека повітряними бузковими хмаринами різноманітять палево-жовте тло. Зеленою стрічкою соковитих трав (очерету) виділяються днища лощин.
З вершини гори добре видний Карадаг, море. В іншу сторону - біліють будинки Ордженікідзе й за ним видно наступну бухту. На обрії видніється мис Іллі, яким закінчується Головна гряда Кримських гір. З Ордженікідзе в Тиху бухту можна пройти не тільки через гору, але й уздовж берега. Правда, в одному місці метрів 50-100 доведеться йти по воді. Берег тут порізаний невеликими бухточками, також зручними для відпочинку. Але отут немає не тільки прісної води, але й дров.
У вересні погода в Тихій бухті була дуже мінливою. Крім бризу, що змінює напрямок протягом доби, часто змінювалась і хмарність. Уночі можуть світити яскраві зірки, зранку пройде дощик, удень знову розпогодиться й засвітить сонце. При цьому увесь час тепло, і всі купаються. В останні дні вересня на морі піднялися хвилі. Уночі можна було побачити, як світиться, фосфорицирує море. Розбиваючись на мілководді, гребінь хвилі як би зсередини загорявся дивним зеленувато-білим світлом. Це заворожливе сяйво котилося раз за разом, з кожною хвилею, уздовж берега.